Храми Абу-Сімбел

Абу-Сімбельські храми

Селище Абу-Сімбел розташоване на півдні Єгипту, на березі Нілу. На околиці поселення стоять два висічених в скелі храми, які були побудовані за указом Рамсеса II в 13 столітті до н.е. Ці чудові споруди мають не менше захопливу історію. Храми були виявлені в 1813 році швейцарським сходознавцем Йоганном Людвігом Буркхардтом, який чув про них від місцевих жителів. Майже 150 років тому кілька пам'яток старовини, в тому числі храми Абу-Сімбела, довелося перенести через будівництво Асуанської греблі. Необхідність порятунку цих древніх пам'яток, від загрози затоплення водосховищем озера Насер, сприяла створенню списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 1979 році Абу-Сімбельські храми були включені в список.

Фараон Рамсес II Великий правив Стародавнім Єгиптом незвичайно довгий час, з 1279 року по 1213 рік до н.е., в період Нового царства. Фараон 19 династії був одним з найвеличніших правителів Стародавнього Єгипту. Завдяки завоюванням і грандіозному будівництву час його правління вважається одним із золотих віків історії Стародавнього Єгипту. Крім храмів Абу-Сімбела, пам'ять про Рамсеса II зберігають деякі будівлі храмових комплексів Карнака і Луксора, а також поховальний храм у Фіванському некрополі Рамессеум.

Найвідоміші війни фараон вів проти Хетської імперії. Документ про припинення конфлікту вважається першим мирним договором в історії. Рамсес II був похований в Долині царів. Його мумія, що зберігається в Музеї єгипетських старожитностей в Каїрі, є найкраще збереженою давньоєгипетською мумією.

Великий Храм

Великий храм Абу-Сімбела зводився за наказом фараона 19 династії Рамсеса II. Він був присвячений богам Птаху, Амону і Ра, які в період Нового царства шанувалися як верховні божества. Вважається, що в 1255 році до н.е. будівництво храму було завершено.

Великий храм Абу-Сімбела – це скельний храм, побудований за зразком традиційних давньоєгипетських поховальних храмів. Його фасад висічений в скелі й утворює пілон без бічних веж.

Вхід, розміщений на терасі, оточений чотирма колосальними статуями фараона Рамсеса II, які надають найхарактернішої риси храмові. Біля основи гігантських статуй стоїть кілька менших скульптур, що зображують інших членів королівської сім'ї. Над входом знаходиться статуя Ра. Фриз фасаду прикрашають павіани – священні тварини бога Тота.

Перше приміщення це велика гіпостильна зала довжиною 18 метрів і шириною 16,7 метра. Дивовижну залу підтримують вісім 10-метрових статуй, які представляють Рамзеса II в позі та атрибутах Осіріса. Статуї, розташовані з одного боку, мають подвійну корону, а статуї з іншого боку – корону Верхнього Єгипту. Стіни зали прикрашені барельєфами, що зображують перемоги фараона. Північна стіна була присвячена Ра, а південна – Амону. На стелі богиня Нехбет у подобі шуліки охороняє картуш з ім'ям фараона.

Друга, менша гіпостильна зала також розділена на три частини чотирма статуями. Стіни прикрашені літургійними сценами.

Невелика гіпостильна зала веде в передпокій, за яким йде внутрішнє святилище. Задня стінка святилища прикрашена скульптурами чотирьох сидячих фігур: трьох богів і Рамсеса II. Зліва знаходяться статуї Птаха та Амона, а з правого боку – скульптура Ра-Горахті. Статуя фараона в натуральну величину знаходиться між Амоном і Ра-Горахті. Єдиний розмір статуй символізує велич і божественні сили фараона.

Завдяки структурі та орієнтації відносно Сонця, два дні в році сонячні промені досягають внутрішнього святилища Великого Храму. У ці два дні Сонце висвітлює скульптури Ра-Горахті, Рамзеса II та Амона, а також ліве плече Птаха. Оскільки цей бог-творець також пов'язаний з потойбічним світом царством мертвих, більша частина його тіла завжди залишається в тіні.

Структура

Великий храм простягається більш ніж на 60 метрів углиб скелі. Його структура повторює планування традиційних давньоєгипетських поховальних храмів. Два гіпостильних зали та передпокій вирівняні по поздовжній осі храму, поєднуючи вхід з внутрішнім святилищем. По обидва боки гіпостильних залів було побудовано кілька бічних камер; ймовірно, вони використовувалися як комори.

Менший Храм

Менший храм, або Малий храм розташований приблизно в 150 метрах на північний схід від Великого храму і, ймовірно, їх було побудовано одночасно. Малий храм, побудований для цариці Нефертарі, був присвячений Хатхор, богині краси, любові й материнства.

Фасад Малого храму також висічений в скелі, але, на відміну від Великого храму, він не підіймається над рівнем землі. Вхід прикрашений шістьма скульптурами, що зображають Рамсеса II і його дружину. Храм сягає в глибину скелі на 21 метр. Його планування аналогічне плану Великого, але простіше.

У Рамсеса II було вісім головних дружин, які мали титул "Велика царська дружина". Завдяки Малому храму Абу-Сімбела Нефертарі вважається найвідомішою дружиною фараона. Цікаво, що на збережених архітектурних та інших пам'ятках її зображення зустрічаються найчастіше. Нефертарі супроводжувала фараона в багатьох походах; вона також була поруч під час битви при Кадеші. У них було принаймні шість спільних дітей, в тому числі й первісток. Нефертарі була похована в скельній гробниці в Долині цариць.

Перенесення

У 1960-х роках переміщення храмів стало вкрай необхідним, бо на річці Ніл була збудована Асуанська гребля, інакше вони були б затоплені нещодавно створеним озером Насер. ЮНЕСКО розгорнула глобальну кампанію з порятунку цих неоціненних пам'яток Стародавнього Єгипту. Сьогодні початкове місце храмів затоплене в озері Насер.

Перенесення храмів проводилося в період з 1963 по 1968 рік багатонаціональною командою. Штучні пагорби були побудовані з бетонних куполів на відстані близько 180 м від початкової ділянки й на 64 м вище за неї. Храмовий комплекс був укріплений ін'єкціями епоксидної смоли та залізними смугами, розрізаними на 1036 частин. В середньому блоки важили 20 тонн, а найбільший з них аж 30 тонн. Перший блок, перенесений з початкового місця 1 листопада 1965 року, був шматком обличчя фараона і важив 16 тонн.

Храми збирали блок за блоком, зберігаючи початкову орієнтацію храмів. Оскільки археологи мали намір відновити навколишню територію і храми, було переміщено 1112 кам'яних блоків (включаючи ті, що розташовані над фасадом Великого Храму). Бетонні куполи були засипані піском, уламками й кам'яними блоками, перенесеними з початкового місця.

Проєкт був завершений в 1968 році, за три роки до відкриття Асуанської греблі. Загальна вартість безпрецедентного підприємства склала 40 мільйонів доларів США. Всього за цей час в Єгипті було врятовано 23 пам'ятки.

Необхідність збереження стародавніх храмів Абу-Сімбела сприяла створенню об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1972 році. Відтоді кількість об'єктів, включених в список, стає дедалі більшою.