Вулканізм

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.

Вулканізм - це процес утворення і переміщення магми, внаслідок чого проходить її виверження з надр землі на поверхню. Вулкани не розкидані по нашій планеті, вони розташовані вздовж певних ліній. Ці лінії - границі зіткнення тектонічних плит.
Вулканізм відіграє велику роль у формуванні гір.
Магма - це високотемпературний розплав, який утворюється в надрах землі. Магма, яка виливається на поверхню землі, називається лава, а там де вона виходить на поверхню утворюється вулкан.
В залежності від виверження, вулкани поділяються на вибухові, лінійні та змішані.

Вибухові виверження вулканів характеризуються великою кількістю пару та газів, які накопичуються під високим тиском і час від часу відбуваються потужні вибухи. В результаті утворюється високий еруптивний стовп та пірокластичний потік. Вітер розносить вулканічний попіл по величезній території. Скельні уламки з величезною швидкістю спускаються з вулканічного конусу. Цей тип вважається найбільш вибухонебезпечним та руйнівним. Кракатау, Монтань-Пеле, Св. Сент-Хеленс, виверження цих вулканів, найзнаменитіші виверження цього типу.

Лінійні виверження вулканів не супроводжуються вибухами, викидом скельних уламків. При лінійному вивержені рідка лава спокійно витікає. Вулканічний конус утворюється із застиглої лави.
Такі вулкани розміщені на острові Гаваї - Мауна-Кеа та Мауна-Лоа.

Для змішаних вулканів характерні потужні вибухи поруч із витіканням лави. Вулканічний конус утворюється внаслідок нашарування лави, це - композитні вулкани. Більшість вулканів Землі належить до цієї групи. Найвідоміші приклади - це Стромболі, Етна та Котопаксі.

Після виверження вулканів спостерігаються поствулканічні процеси. Це, по суті, викиди пару та газів.

Фумарола - це місце вивільнення поствулканічних газо- і пароподібних продуктів. На поверхню підіймаються струмені гарячої водяної пари і газів.

Сольфатара - це сірчисті пари. Через фумароли відбувається випуск сірчистого газу і водяної пари.

Мофетта також фурматола. В цьому випадку продуктом поствулканічної діяльності є вуглекислий газ. Мофетти бувають сухі, коли на поверхню піднімається тільки вуглекислий газ, та вологі, коли на поверхню піднімається вода, насичена вуглекислим газом.

Гейзер - це гаряче джерело, в якому періодично проходить виверження окропу. Вода, яка просочується й накопичується в підземних порожнинах, нагрівається від тепла магматичного вогнища й викидається на поверхню у виді фонтану.

Грязьові вулкани - це поствулканічна діяльність в регіонах, де присутні глинисті породи. З рідкої глини постійно викидається газ.

Найбільш руйнівні викиди вулканів супроводжуються величезною кількістю вулканічних скельних уламків.
Під час виверження у 1883 році, Кракатау викинув 18 км³ каміння. Тамбора, у 1815 році, під час найбільшого в історії людства виверження, викинув 80 км³ матеріалу.
Виверження такого масштабу, вже має глобальний вплив на атмосферу, клімат, фауну та флору Землі.